Метелик на світло

 

 

За дуже приблизними оцінками, 400 тисяч українських дівчат та жінок перебувають у сексуальному рабстві за кордоном. Торгівля людьми з метою сексуальної та трудової експлуатації, а також для вилучення органів, за прибутковістю сьогодні посідає третє місце у світі – після торгівлі зброєю та наркотиками. Цей «бізнес» процвітає, пускаючи під укіс сотні і сотні тисяч людських життів, і полюючи на нові жертви. Фахівці, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми, виділяють у зв’язку з цим, як ключове, поняття вразливості. Розгалужена система вербування потенційних жертв намагається «вирахувати» передусім тих, хто з якихось причин підпадає під цю категорію. Матеріальні нестатки, невлаштованість особистого життя, сімейні проблеми, втрата роботи, розчарування в можливості досягти успіху у рідній країні… Перелік того, що робить людину вразливою на пропозицію вербувальника, можна продовжувати довго.

Коли людина пригноблена у своїх правах, вона легко може стати жертвою експлуатації, - підкреслював, спілкуючись з журналістами, під час тренінгу, організованого в рамках спільного проекту Британської Ради в Україні та МГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства Великої Британії в Україні, представник «Інтерньюзу» Антон Топчій. Тому, скажімо, потенційними жертвами експлуатації є люди, які працюють за кордоном нелегально. Адже їхні права абсолютно не захищені. Разом з тим, за неофіційними даними, лише в Іспанії на нелегальному становищі знаходиться до 800 тисяч українців, близько 300 тисяч – у Португалії. Рахунок на сотні тисяч також у Польщі, Італії…

 

Той самий гачок, та ж сама наживка

 

 

Метод, яким користуються вербувальниками, завжди один і той же – обман, шахрайство. Навіть у випадку, коли жінка свідома того, що їде до чужої країни заробляти гроші своїм тілом, НІХТО не планує стати жертвою жахливого сексуального рабства. Раба, як відомо, тільки експлуатують…

Дивує те, що вербувальникам успішно вдається застосовувати одну й ту ж саму технологію, на яку «ведуться» нові і нові жертви. Спрацьовує стандартна схема. Спочатку з’являється вербувальник, яким може виявитися хто завгодно, - колишня однокласниця, випадковий знайомий, родич, які обіцяють посприяти виїзду за кордон. Або ж – нібито представник нібито фірми, яка нібито займається працевлаштуванням, чий номер телефону (звісно ж, мобільний) виписано з оголошення у газеті… Далі – вам пропонують оформлення документів та придбання квитка «в борг» з перспективою працевлаштування. По приїзді до іншої держави, або ще в Україні, забирають паспорт – теж нібито для оформлення документів. І все. Рибка проковтнула наживку і потрапила на гачок. Її ставлять перед фактом: мусиш відпрацьовувати свій борг, задовольняючи клієнтів. І зовсім не у якості офіціантки…

Постійне фізичне та сексуальне насилля. Постійне жахливе приниження. Постійний страх, що тебе можуть будь-якої хвилини покалічити, вбити, продати у ще гірше рабство, депортувати, посадити за грати  як проститутку. Без документів, без грошей, без знайомих. Відсутність паспорта, за яким можна ідентифікувати особу, робить сумнівною навіть допомогу з боку українського консульства. Хоча така, здавалося б, дрібниця, як залишена при собі ксерокопія паспорта, може зрештою у багатьох випадках стати рятівною соломинкою.

 

Згідно з визначенням Конвенції 2000 року з транснаціональної злочинності, яке потім було прийняте і Палермським протоколом про запобігання, заборону та покарання за торгівлю людьми, особливо жінками та дітьми (протокол входить до Конвенції Ради Європи, 2005 р.), під терміном «торгівля людьми» слід розуміти вербування, транспортування, передачу, переховування чи приймання осіб з метою експлуатації шляхом погроз, застосування сили чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання службовим становищем, використання незахищеного стану, надання чи одержання грошей чи інших пільг задля одержання згоди від особи, яка має контроль над іншою особою. Під терміном «експлуатація» слід розуміти, щонайменше, наступне: експлуатація з метою проституції чи інших форм сексуальної експлуатації, примусова праця чи примусове надання послуг, рабство чи практики, схожі до рабства, поневолення або операції із вилучення внутрішніх органів.

Причому не береться до уваги згода жертви на заплановану експлуатацію, якщо було використано будь-який із засобів, вказаних вище.

 

Світло і тіні

 

Має велике значення, у якій країні перебуває жертва експлуатації, адже різні держави мають щодо цього різне законодавство, - запевняє представник підрозділу з вивчення зловживання дітьми та жінками Лондонського Університету Метрополітан Лінда Ріган. Потрапити у сексуальне рабство в одну з країн Перської затоки – означає фактично втратити можливість порятунку. Ні держава, ні поліція допомагати не стане: якщо під час поліцейського рейду, що буває нечасто, жертву експлуатації і заберуть з борделю – то лише для того, аби кинути її до в’язниці.

Більше шансів звільнитися у європейських країнах, де визнано Палермський протокол і діють представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ), яка працює у сфері протидії торгівлі людьми. В Україні МОМ діє з 1998 року. Напрямки її діяльності – сприяння поінформованості громадськості; надання підтримки правоохоронним органам, законодавчій та судовій гілкам влади у підвищенні ефективності протидії злочинам, пов’язаним з торгівлею людьми; захист і реінтеграція потерпілих. МОМ співпрацює з більш ніж 90 неурядовими організаціями та релігійними громадами у різних регіонах України. Внаслідок такої співпраці більш ніж 3300 потерплих від торгівлі людьми отримали реінтеграційну допомогу, яка включає зустріч в аеропорту, придбання проїзних документів, тимчасове житло у Києві, медичну, психологічну та юридичну допомогу, допомогу по працевлаштуванню тощо. «Гаряча» безкоштовна телефонна лінія МОМ в Україні – 8-800-500-22-50.

Партнером МОМ у Сумах є громадська організація «Довіра-МЕТ». За словами її керівника Марини Шорнікової, лише за період з січня по листопад 2006 року допомогу організації отримали 62 потерпілих, 24 з яких чоловіки, а 38 – жінки. З них 23 особи, що потерпіли від сексуальної експлуатації, 32 – від трудової, 6 – від змішаної… Це лише крапля у морі, адже абсолютна більшість жертв торгівлі людьми, повернувшись на батьківщину, намагаються приховати своє минуле і дуже рідко звертаються по допомогу. Переживши насильство, приниження і залякування, вони бояться не тільки переслідувань з боку работоргівців, а й відчувають панічний страх перед тим, що від них відвернуться найрідніші люди, друзі, знайомі, і суспільство більше не сприйматиме їх, хіба що як тих, хто носить незмивне тавро.

Страх, який так легко по-людськи  зрозуміти, небезпідставний. Приміром, психологу «Довіри-МЕТ», розповідає Марина Шорнікова, довгий час довелося працювати з дочкою однієї з потерпілих, аби примирити її з матір’ю: та була дуже агресивно налаштована проти матері після її повернення, по-дитячому категорично засуджуючи. Нерідко від дочки, яка повертається з сексуального рабства, відмовляються батьки. Часто у такій ситуації розпадаються також подружжя.

Психологічної та медичної допомоги потерпілі потребують найчастіше. А от щодо юридичного супроводу при веденні судових справ – то за цілий рік не було жодного бажаючого… Легко зрозуміти, чому жертви сексуальної експлуатації не хочуть вдаватися до суду: той самий страх – і перед переслідуванням, і перед загальним осудженням… Плюс той суцільний жах, який довелося пережити і який став причиною тяжкої психологічної травми.

Історії потерпілих, які зверталися по допомогу до «Довіри-МЕТ», жахають. «У 2005 році моя знайома запропонувала мені та іншій дівчині поїхати працювати до Кіпру танцівницею. Через подругу були оформлені документи (віза та квитки вислані працедавцем). … На Кіпрі мене та ще трьох дівчат привезли до казино і відразу відвели до шефа у кабінет. Він пояснив, що робота полягає у сексуальному обслуговуванні клієнтів, і що ми повинні відпрацювати борг. Одна з дівчат почала істерично проситися додому, на що шеф сказав, що за непослух навіть однієї продасть усіх до свого друга у Туреччині. Працювати доводилося за вимогою клієнтів: нікого не турбувало, чи хочемо спати, скільки вже обслужили за день. Якось мене замовив один клієнт, а прийшло двоє. Я відмовилася, і шеф сказав, що якщо таке станеться ще раз, він продасть мене до борделю, у якому доведеться обслуговувати не менше 20 клієнтів на добу. Клієнт міг за все поскаржитися…» «Моєї стипендії вистачало тільки заплатити за гуртожиток та на дрібні витрати. Згодом побачила оголошення у газеті про працевлаштування за кордоном і відразу передзвонила. На зустрічі мені сказали віддати паспорт для оформлення документів, і ось тоді я і бачила його востаннє. Виїздили ми вночі, у Чехії зупинилися у якомусь місті. Їсти нам не давали три дні, нікуди не випускали. Потім прийшов невідомий чоловік і відібрав 5 дівчат. У цю п’ятірку я не потрапила. Повернулися вони години через чотири, і від їхніх розповідей я ледь не посивіла. Їх примушували протягом трьох годин займатися груповим сексом, і чоловіків було вісім… Боже, який це був жах. Скоро настала і моя черга. На день мені доводилося обслуговувати від 5 до 14 чоловік, якщо ми опиралися, нас били. Місяця через два у мене з’явився «постійний клієнт», з яким ми не лише займалися сексом, а й могли розмовляти на різні теми. Якось його довго не було, а потім він прийшов і забрав мене, виявилося – викупив за великі гроші. Допоміг мені повернутися додому. Я досі у це повірити не можу».

Одна з дівчат, котрій вдалося втекти, протягом двох місяців добиралася з Росії до Сум пішки. У Москві вона стала жертвою змішаної експлуатації – і трудової, і сексуальної. Втекти відразу не наважилася – двох дівчат, які спробували це зробити, розстріляли. Тому, коли тікала сама, спочатку три дні ховалася у якомусь підвалі, а потім, тремтячи від страху, добиралася додому, жебракуючи…

З тих, хто минулого року звернувся до «Довіри-МЕТ» - 8 ВІЛ-інфікованих. Так чи інакше, медичної допомоги потребує переважна більшість. В особливо складних випадках вони направляються до медичного центру МОМ у Києві. Де знаходиться цей притулок для жертв торгівлі людьми – не знають навіть співробітники громадських організацій, які туди їх направляють: закрита інформація з метою збереження анонімності потерпілих.

 

«Усім вийти з тіні»

 

Україна була першою з країн пострадянського простору, котра ввела карну відповідальність за злочини, пов’язані з торгівлею людьми. У 1999 році у нашій державі почала діяти перша комплексна програма протидії людьми, з 2002 по 2005 рік діяла друга. На сьогоднішній день розроблено третю, але вона ще не затверджена Кабінетом Міністрів України. Що ж до законодавства, то, згідно з останніми нововведеннями, Кримінальним Кодексом передбачена відповідальність не тільки за трудову та сексуальну експлуатацію, а також і за вербування. До того ж, якщо раніше для притягнення до відповідальності за торгівлю людьми необхідна була така умова, як перетин кордону, то тепер вона не є обов’язковою. Згідно з Кримінальним Кодексом, покарання за торгівлю людьми передбачається незалежно від того, чи знала потерпіла особа, чим буде займатися, чи ні.

За словами заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми управління УМВС України в Сумській області  Павла Карабути, минулого року відділом виявлено 6 злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми. Так, було затримано жінку, яка намагалася вивезти у Туреччину для занять проституцією шістьох дівчат, а також – чоловіка, який віз до Москви трьох дівчат, двоє з яких були неповнолітніми. Матеріали по цих та інших справах направлені до суду. Однак довести факт такого злочину, який, на відміну від, скажімо, пограбування, є прихованим,  нелегко. Тому, зауважує Павло Карабута, так важливо, аби потерпілі від нього погоджувалися давати свідчення, співпрацюючи з правоохоронними органами. Перед тим, як погодитися на пропозицію роботи за кордоном, Павло Карабута радить проконсультуватися з правоохоронцями. Для цього існує «гаряча» телефонна лінія: 2-83-453. За цим номером також можна повідомити інформацію стосовно злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.

До речі, за даними міліції, у Сумах є лише шість суб’єктів господарювання, які легально займаються діяльністю з працевлаштування за кордоном, і 45 туристичних фірм, які мають відповідні ліцензії. Висновки робіть самі.

 

Світло вкінці тунелю

 

 

Ти, що зараз пакуєш валізу, мріючи про краще життя, нехай бережуть тебе ангели…