Правовий безлад в органах прокуратури

Доброго дня!

Звертається до вас військовослужбовець військової частини А4519 м.Євпаторія Нані Анатолій Іванович. Прочитав вашу публікацію «Без вини винуватий» й не можу втриматися щоб не звернути Вашу увагу на одну з трагічних подій, яка сталася майже 2 роки тому у нашій частині, та яка на сьогоднішній день являється предметом для карного розслідування військовою прокуратурою. Також, на мій погляд, ця трагедія є яскравим прикладом того безладу який коїться сьогодні в органах прокуратури.

24 лютого 2005р. відбулася трагедія, внаслідок якої один солдат загинув, другий залишився інвалідом. Трапилось це в результаті падіння плити перекриття з будівлі туалету.

Як і має бути, одразу ж після події приїхали представники слідчих органів, для з'ясування причин трагедії. Було порушено карну справу за фактом недбалого відношення до виконання службових обов'язків посадових осіб військової частини. Комісією на чолі з представником керівного складу Міністерства Оборони також проводилось службове розслідування.

Для в/службовців дуже просто зрозуміти, якщо випадок торкається експлуатації будівель та споруд - причини треба шукати в організації господарчої діяльності частини. Для органів дізнавання це визнання також було явними ознаками недопрацювань в повсякденної діяльності заступника командира частини з тилу, який згідно керівним документам, є основним організатором господарчої діяльності частини.

Розслідування, по вказівці посадових осіб військової прокуратури Військово-Морських сил України, без винесення будь якого процесуального документа було доручено військовій прокуратурі Феодосійського гарнізону, яка наряду з іншими прокуратурами ВМС України знаходиться на самій великій відстані від місця події (200км). Але закон для всіх єдиний, тому вважалося, що справу буде розслідувано об'єктивно, винні будуть знайдені та понесуть відповідне покарання.

Через чотири місяці слідчих дій, допитів, експертиз з'ясувалось, що в трагедії винен не представник зі складу частини який відповідає за безпечну експлуатацію будівель і споруд, а технік одного з дивізіонів частини прапорщик Нані А.І. (автор листа) який нібито, ще за час проходження в/служби в попередній частині А2370, усним розпорядженням командира в/частини А4519 полковника Романюк В.М. був призначений на офіцерську! посаду начальника квартирно-експлуатаційної служби частини (КЕС). І повинен був за цим розпорядженням займатися питаннями організації правильної експлуатації фондів. Також з'ясовується, що я досвідчений фахівець з питань безпечної експлуатації та поточного ремонту будівель і споруд. Хоча чомусь не пам'ятаю, щоб в СПТУ №57, де я навчався за фахом тракторист-машиніст, нас навчали подібним справам.

Відносно мене було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 425 КК України «Недбале відношення до виконання службових обов’язків». Спочатку я думав що слідство помилилось, і згодом, після надання мною свідчень, та висвітлення деяких помилкових фактів, обвинувачування з мене буде знято. Але я помилявся. Слідчий знайомив мене з експертизами, в яких чомусь я фігурував як начальник КЕС в/чА4519, та які вказували на те що винний безпосередньо прапорщик Нані А.І. При цьому при наданні відомостей про моє переміщення з попереднього місця служби (в/чА2370) до теперішнього (в/чА4519) надаються відверто неправдиві данні. Я прибув у в/чА4519 на посаду техніка управління 11 листопада, а вказується дата 3 серпня. Але далі – краще: відповідно висновкам генерал – майора Горобця Олександра Васильовича, який був призначений в якості експерта для проведення військово-спеціальної експертизи, усне розпорядження командира частини про призначення на посаду в/службовця другої частини має законне підґрунтя. Тобто, без відома та згоди в/службовця, його безпосереднього начальства, він може бути призначений на будь-яку посаду у другої частині, навіть не знаючи про це, та не вповноваженою на це особою. Для мене це не піддається ніяким коментаріям, я навіть не думав, що вимоги Статуту ЗСУ можна тлумачити так, вибачте, безглуздо. Але пан генерал вдало це робить – для цього треба було лише опускати кілька абзаців з статей зокрема тих які вказують, що єдиноначальність в збройних силах полягає зокрема в: «забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної обстановки та керуючись вимогами законів і статутів ЗС України». Якими законами керується командир частини стверджуючи що він призначив мене на вищевказану посаду – для мене не відомо. Також мені було невідомо як я міг бути призначеним на посаду, на яку відповідно існуючих наказів був призначений інший офіцер, а згодом і ще один. Але на це питання я отримав дуже «переконливу», на мій погляд, відповідь від самого командира частини, цитую: «Офіцери які були призначені на цю посаду, призначалися для того щоб отримувати кошти. Реально, обов'язки вони не виконували, і така задача їм не ставилась». Я вважаю що ця відповідь варта окремої кримінальної справи. Подібні питання та відповіді були зафіксовані слідчім в протоколі. Але на слідчого це жодним чином не подіяло. Я можу досить багато цитувати аналогічних питань та відповідей, які зафіксовані в матеріалах справи та протоколі судового засідання і які вказують на некомпетентність, навіть недосвідченність відповідних посадових осіб частини з питань, що стосуються виконання ними своїх посадових обов'язків. Не говорячи вже про ту відверту брехню яка присутня в їхніх свідченнях, тих підробних документів, які також займають своє місце у справі. Головне, що для встановлення істини в цій справі нічого не треба дослідувати, вина певних осіб проглядається вже в існуючих матеріалах. Але за словами слідчого він гвинтик, і крутиться в ту сторону

в яку його крутять. А проти мене, за його ж словами, «система». Він відмовляє у всіх клопотаннях які подаю я та мій адвокат, накладає арешт на моє майно, і утримує на підписці про невиїзд. При цьому намагаючись схилити мене до визнання своєї вини, обіцяючи амністію.

Справу було передано до Сімферопольського військового суду. В період з 19.01.06 по 21.01.06 було відбулося чотирнадцять судових засідань, на яких було спростовано всі пункти звинувачення. Судячи з постанови, суду незрозуміло, в чому звинувачують прапорщика Нані. Взагалі, в судовому засіданні відбувалося дуже багато моментів які показували на той безлад, некомпетентність та відверту непорядність керівного складу частини, що й стало підґрунтям для направлення справи на дослідування вже до військової прокуратури Євпаторійського гарнізону.

Але й тут коїться безлад. На думку слідчого (за його словами) помилковість мого звинувачення очевидна. Але, керівництво військової прокуратури флоту наполягає на продовженні справи відносно мене любими шляхами. Замість того, щоб ретельно дослідити всі обставини по справі, усунути наявні протиріччя, дати всебічну оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, і в залежності від з’ясованого, вирішувати питання про відповідальність всіх причетних до скоєного, слідчий змушений проводити зі мною бесіди намагаючись схилити мене до «компромісу», а саме завести на мене ще одну, так би мовити, формальну справу по ст. 403 КК України, закрити її за ст. 7 КК України, тим самим позбавити мене права на претензії що до незаконного притягнення мене до кримінальної відповідальності. При цьому слідчій розуміє, що я потребую звільнення зі збройних сил України, а за умови моєї підслідності це неможливо. З боку командування частини на мене також здійснюється постійний тиск шляхом позбавлення мене премій мотивуючи тим, що я за станом здоров’я неспроможний виконувати завдання по бойовій підготовці. Я повинен утримувати свою родину на 600 грн. в місяць. При цьому інші шляхи заробітку, я реалізувати не можу доки являюся військовослужбовцем. Минуло півтора року з моменту пред’явлення мені звинувачення, минуло два досудових слідства, відбувся суд, триває третє досудове слідство, а слідчій запевнює мене, що розслідування може тривати ще дуже довго, якщо я не погоджусь на його умови.

Внаслідок проходження військової служби, у 2002 році я отримав хворобу (ішемічний інсульт), наслідки якої зараз постійно мене хвилюють. За результатами обстеження військово-лікарською комісією в липні 2005року я мав право звільнитися зі збройних сил за станом здоров’я. Таке рішення було прийнято і на сімейної нараді. Але саме в той період коли я знаходився в шпиталі, мені було пред’явлено звинувачення (11.07.2005р.). Мені роз’яснили що доки я під слідством звільненню я не підлягаю.

Рік тому, представник прокуратури намагався схилити мене до визнання свої вини зокрема мотивуючи тим, що якщо відбудеться судове слухання, то там будуть багато представників пересси, які пильно слідкують за цією справою. На судовому слуханні дійсно були представники пересси але військової і за моїм зверненням. Тобто ця подія не мала широкого суспільного резонансу. Тому я цим листом, якщо це якось можливо, хотів би звернути Вашу увагу, та увагу тих військових начальників, посадових осіб слідчих органів, які майже два роки тому били себе в груди й клятвено твердили матері загиблого солдата, що винні понесуть відповідальність.

Так за намаганням військових начальників приховати свої помилки трапляються трагедії в українських сім'ях, гинуть молоді солдати, та калічаться судьби людей.

Я дуже прошу Вас не залишити без уваги цей лист, я у відчаї. В моєї родині річна дитина, а завдяки правовому безладу, з яким я зіткнувся, не знаю чим я буду завтра її нагодувати.

З повагою Нані А.І.

Нані Анатолій Іванович

буд.9, кв.41, вул. Вольная

м.Євпаторія, АР Крим

код.(806569) тел.2-52-35. моб.8 050 689-60-04

Анатолій Нані, УПП
Кримський регіон
16.11.2006


Немає записів в форумі