Правові перепони в реалізації права українців на соціальний захист

Уряд, не вагаючись, бере на себе функцію законодавчого органу, вводячи своїми рішеннями нові норми, яких немає в законах. При цьому, відповідними новими нормами часто обмежуються можливості громадян щодо реалізації власних прав. Всієї кількості суперечливих законам України нормативно-правових актів нижчої порівняно з ними юридичної сили у цій статті ми наводити не будемо. Зупинимося лише на окремо взятому прикладі з практики реального застосування таких актів в нашому повсякденному житті. Зокрема, акцентуємо увагу на аналізі однієї суспільно важливої ситуації, що стосується соціального захисту громадян. Законодавство передбачає, що, якщо сім’я має суттєві матеріальні нестатки, вона вправі звернутися до державних органів за соціальним захистом. Ці правовідносини регулюються нормами Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (надалі – Закон), основною метою якого є реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист — забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім’ям. Цим Законом встановлюється порядок надання соціальної допомоги, а також передбачені випадки, за яких ця допомога не надається або припиняється її надання. На виконання вимог вказаного Закону Кабінет Міністрів України видав постанову № 250 від 24 лютого 2003 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім\'ям» (далі – Порядок). 11 березня 2009 року до вищевказаного Порядку постановою Кабміну № 202 були внесені зміни, які створили громадянам перепони в реалізації права на соціальний захист. У статті 7 Закону встановлені умови за яких державна соціальна допомога не призначається, наведений їх чіткий перелік. Водночас, внесеними змінами (нова редакція пункту 10) до Порядку, на відміну від норм Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям», Кабінет Міністрів розширив перелік підстав, за яких соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям не призначається. А саме, вніс до пункту 10 два додаткові випадки, за яких ця допомога не надається. Це означає, що уряд вийшов за межі своїх повноважень, діяв всупереч частини другої статті 19 Конституції України, за нормами якої органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Слід зауважити, що ні Конституцією, ні Законами України Кабінет Міністрів не наділений повноваженнями вводити своєю постановою додаткові норми права, яких немає в Законі. Бажаючи розширити перелік відповідних підстав, уряд за логікою законотворення міг підготувати відповідний проект закону щодо внесення змін до Закону «Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям» та подати його на розгляд до Верховної Ради. Адже наділений правом законодавчої ініціативи. Тільки після внесення змін до Закону, Кабмін вправі був би доповнити перелік підстав, за яких соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям не призначається у Порядку додатковими підставами. Внаслідок внесених Кабінетом Міністрів змін до Порядку, з 11 березня 2009 року малозабезпеченим громадянам ще важче стало добитися соціальної допомоги, оскільки уряд ввів додаткові обмеження, які не встановлені Законом. Такими змінами було ускладнено і до того сладний алгоритм отримання соціальної допомоги. Окрім вказаного кабмінівського Порядку, Міністерство праці та соціальної політики внесло суперечливі зміни до форми декларації про доходи та майновий стан осіб. Зокрема цим Міністерством 13 лютого 2009 року було прийнято наказ № 58 (далі – Наказ), яким внесено зміни до форми декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (розділи VI та VII були викладені у новій редакції). При цьому в Наказі відсутня вказівка на те, які документи має подати громадянин, який претендує на соціальну допомогу для підтвердження своїх витрат, що вказані в цих розділах декларації. Хоча пунктом 6 зазначеного вище кабмінівського Порядку, з метою фактичного виконання якого Мінпраці видало вказаний Наказ, передбачено, що декларація про доходи та майно заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї. Тобто, виходячи зі змісту зазначеного пункту 6, на всі одержані членами сім’ї доходи/витрати, навіть на витрати телефонного/мобільного зв’язку, має бути підтверджуючий документ – довідка, фінансовий чек, банківська квитанція, договір тощо. На практиці заповнення декларації про доходи відбувається громадянином під пильною увагою чиновника собезу або ж соціального працівника сільради (оскільки людина переважно їм довіряє як фахівцям). На просте питання громадянина, що писати, наприклад, у графі оплата послуги телефонного (в тому числі мобільного) зв’язку, ці чиновники вказують: пишіть суму 150-180 гривень. Згодом це в окремих випадках призводить до відмови людям у призначенні соціальної допомоги, оскільки сукупний дохід сім’ї громадянина, який звертається за допомогою, з урахуванням вказаних сум в підсумку виявляється вищим. Інакше кажучи, ці витрати в 150-180 гривень на практиці жодним документом не підтверджуються, а пишуться людиною за словами працівників соцзахисту. Можливо, громадянин і члени його сім’ї не здійснили таких витрат, можливо здійснили менші або ж більші, але є власноруч заповнена декларація, яка не завжди є правдивою. На наш погляд, вищевказані неузгодженості нормативних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики з нормами Закону «Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям» призводять до виникнення проблем в отриманні державної соціальної допомоги малозабезпеченими громадянами і тому потребують приведення у відповідність до норм вказаного Закону. Хоча ці норми теж на сьогодні вже є застарілими, а тому має бути розроблений і прийнятий новий закон, звісно з урахуванням думок експертів, громадськості. Можливими шляхами роз’язання цієї проблеми можуть бути: визнання нечинними окремих суперечливих норм вказаної Постанови КМУ та водночас розроблення й ухвалення нового Закону, нового порядку призначення державної соціальної допомоги, у яких потрібно, серед іншого, детально вказати на типовий перелік документів, які мають надавати громадяни для підтвердження своїх тих чи інших доходів/витрат з метою отримання державної соціальної допомоги. Насамкінець, варто зазначити, що перший крок у напрямі вдосконалення надання соціальних допомог громадянам вже зроблений. Рівненська обласна громадська організація «Комітет виборців України» звернулася з офіційним листом до Кабінету Міністрів з проханням привести свої нормативні акти відповідно до вимог Закону, зокрема визнати нечинними абзаци 2 і 3 пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, затвердженого постановою № 250 від 24.02.2003 року в редакції змін, внесених постановою № 202 від 11.03.2009 року.



В’ячеслав Горбенко, КВУ м. Рівне
Рiвненський регіон
31.05.2010


Немає записів в форумі