Гідність нації чи корупція: обирай для себе! Або Чи можна подолати те, в чому кревно зацікавлений?

Цього разу розмова в Незалежному громадському прес-центрі «Сумський вибір» обласного прес-клубу точилася на тему досить гостру: як зменшити корупцію та підвищити суспільну мораль. Але дискусії, між тим, не вийшло. Як ніколи досі всі політичні сили, які прийшли представити точку зору своїх кандидатів у президенти, виявилися близькими в поглядах та позиціях.

Біда лише, що реального шляху вирішення названих проблем жоден із співрозмовників – читай: кандидатів? – не пропонує. Чи є такий шлях для України? «І ти також правий»… Представники чотирьох політичних сил говорили про слушні речі.

Георгій Сахнюк (Арсеній Яценюк) – про необхідність створення Бюро національного розслідування, важливість виховання та неминучість покарання. Володимир Ладика (Віктор Ющенко) – про проблему бюрократії та необхідність парламентської більшості, що підтримувала б президента у вирішення таких принципових питань. Сергій Бутко (Юрій Костенко) – про необхідність «чищення» законів від закладених у них корупційних схем; взаємодії Ради-Кабміну-Президента; створення умов, коли чиновник «не зможе користуватися коштами, здобутими важкою корупційною працею». Наталя Розторгуєва (Петро Симоненко) – про створену облудну державну систему, за якої годі сподіватися правосуддя та теж про роль виховання змалечку. Окрім партійних особливостей, чи не все збігалося.

Але. Експерти прес-центру заземляли декларації на рівень української реальності й виявлялося, що кожен пропонований вихід або вже є «секонд-хендом»; або містить загрозу подальшого розквіту корупції; або ж передбачає аж такий довгий термін боротьби з нею, коли вже й боротися не буде сенсу: всі звикнемо, що й так «можна жити». Врешті, як висловився публіцист, письменник Анатолій Стріляний, всім вже ясно, що таке корупція, але не ясно, як таки ж боротися з нею. Та чи винні в цьому доповідачі засідання? Адже зовсім не вони мають виявити те найголовніше, що потрібно для боротьби з корупцією, – політичну волю. А хто ж борці? Чи зауважив допитливий читач останній навколокорупційний скандал?

Так, так – Ющенко звинуватив силовиків, Луценко хряпнув дверима, а потім запропонував опублічити список корупціонерів – з прибічників Ющенка. Отака-от страшилка від невдахи-міністра. Та страшна вона не погрозами, а принципом підходу до питання. «Ви сьогодні проти мене? Я засвічу корупціонерів (чи як корупціонерів) з вашого оточення. Завтра вже ви проти? Тепер обіллємо ваших прибічників!» Чи про боротьбу з корупцією йдеться? Більше схоже на все ті ж політичні ігри на несвіжому повітрі.

«Хто повинен давати оцінку й боротися?» – запитує експерт Марк Берфман. І наводить приклад відвертого використання службового становища у корисливих цілях. Одинадцять тисяч сільських голів збирають у Києві, обіцяють підвищити їм платню й забезпечити надходження грошей чи не з Мінфіну – в село. Так, сільголови справді заслуговують вищої платні. Але хто розуміється на питаннях бюджету, не може не розуміти, що пропоновані фінансові схеми – нісенітниця. І говориться про це лише для отримання єдиних дивідендів – виборчих. Чи нова ця схема? Зовсім ні, бо перед попередніми президентськими виборами – пригадаймо! – всім різко почали підвищувати пенсію. Вищі чиновники (принаймні ну дуже переважна більшість їх) не виявляють реальної зацікавленості у реальній мінімізації корупції. І однією рукою махаючи декларацією про подолання корупції, іншою продовжують вирішувати проблеми себе, дорогого.

Що робити? Чому ж отут, у Сумах, позиції різних партій щодо корупції справді багато в чому збігаються? Бо всі ми ближчі до реальності і – при здоровому глузді будучи – розуміємо, що проблема, яка загрожує нашій країні й нашій державності, фонтанує отам, угорі. Й хай пробачать представники кандидатів, але саме там, на Олімпі чи на його схилах живуть усі нинішні кандидати (за винятком технічних противсіхів). І тому в реальне їх прагнення якось очисти воду, в якій вони самі плавають, не віриться. Що ж робити? Змінити клімат у суспільстві, який би створив нетерпимість до явища. Але – як його створити? Отже, попереду все ж іде політична воля.

Агов! Чиї руки там менше крали?!. А ще є утопічна пропозиція: об’єднатися отут, «на полі», всім нормальним людям, і виявити свою політичну волю. …Ой, як завжди, забули про суспільну мораль. Утім, як ствердили експерти, підняти чи опустити її не можна. Мораль – як вагітність. Вона або є, або її немає. І, зауважив Марк Берфман, хто додасть ще одну заповідь до десяти Христових, тому зразу – Нобелівську премію. А ви можете отак зразу перерахувати ті десять? Нумо! Аліса Задзеркальна

Аліса Задзеркальна, Сумський прес-клуб
Сумський регіон
05.01.2010


Немає записів в форумі