Міський голова Дубна залишився „з носом”

Ось вже більше ніж півроку увага громадськості міста Дубна була прикута до ходу судового процесу за позовом мера Дубна Леоніда Дудка (член НУНС) до місцевого тижневика Дзеркало плюс. Перше судове засідання призначалось ще в серпні минулого року і відтоді слухання справи постійно переносились у зв’язку з відсутністю позивача. Як правило, на 2-3 тижні. Так тривало аж до 25 січня, тобто півроку, коли мер нарешті з’явився в суді.

Нагадаємо, що причиною того, що вперше в історії маленького міста на Рівненщині міський голова подав позов до незалежного засобу масової інформації, стала стаття, надрукована у тижневику 1 лютого 2007 року під назвою «Бюджет для народу чи для влади?» за підписом депутата Дубенської міської ради, члена бюджетної комісії, заступника голови громадської організації «Дубенське громадське самоврядування» Володимира Крохмаля. У даному матеріалі автор провів детальний аналіз розподілу бюджетних коштів на 2007 рік та висловив власну думку з цього приводу.

З приводу даної статті мер міста Дубна Дудко Леонід Іванович подав судовий позов до тижневика «Дзеркало плюс», засновника п/п Горука І.Є., громадської організації «Дубенське громадське самоврядування» та автора статті Крохмаля В.В. про спростування неправдивих відомостей, захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. В порядку забезпечення судового позову міський голова просив суд накласти арешт на майно та рахунки усіх чотирьох відповідачів(!), що виявилось справді безпрецедентним випадком на теренах Дубенщини.  

В ході першого судового засідання мер наголосив на тому, що бюджет минулого року був на висоті і не заслужив на таку критичну оцінку. Також пан Дудко розповів про те, як він дбає про місто, згадав про те, що його син Віталій за власні кошти провів світло на вулицю Кременецьку, де мешкають батьки пана мера. Щодо моральних страждань, то позивач сказав, що після виходу даної статті він почав погано спати, засинав о другій ночі, відповідно вранці не міг нормально працювати, приймати людей.

Після довгоочікуваного першого судового засідання були надії, що далі справа піде жвавіше. Проте на наступне, призначене судом судове засідання, мер міста вже не прийшов. Не прийшов і на наступні. Втім відповідачі не бачили причин для відкладання справи, адже те, що мер хотів сказати, він вже сказав, докази всіх сторін - в суді (варто зазначити, що тільки з боку мера не було надано суду жодних доказів: ані довідок чи висновків експертів, які б підтвердили те, що мер справді «відчував занепокоєність, нервозність, великий сором, приниження, страх та відчай», ані доказів того, що саме обрані словосполучення призвели до таких моральних страждань, а не якісь інші фактори). Через два місяці 24 березня головуючий суддя Ходак С.К. Дубенського міськрайонного суду виніс ухвалу: справу за позовом Дудко Л.І. до тижневика «Дзеркало плюс», Горука І.Є, ГО «Дубенське громадське самоврядування», Крохмаля В.В, про спростування відомостей, що не відповідають дійсності, принижують честь та гідність особи та відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду. На тій підставі, що позивач, належним чином повідомлений, повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин. Справа призначалась на 14 березня 2008 року (мається на увазі після першого судового засідання, на яке мер прийшов), потім на 21 березня та ще на 24.  

Не зважаючи на те, що всі місцеві колеги-журналісти проігнорували судовий позов мера (на щастя, в нас є центральні видання), щоб не зробити зайвої реклами своєму конкуренту, наше впевнене відстоювання своїх позицій в суді додало сміливості дубенським виданням, які раніше не поспішали різко критикувати діючу владу. Ця зміна на краще приємно тішить. Адже свобода слова має на меті стримування зловживання державною владою. А там, де немає вільного обговорення проблеми, здорової критики, де преса залякана і не може публікувати різні, навіть образливі судження, люди позбавлені права робити вільний політичний вибір. А це пряма дорога до диктатури. Я абсолютно згідна з думкою видатного французького ідеолога конституційного права Б.Констана: «Свобода преси так само необхідна державі, як і народові, тому в цьому відношенні її порушення є злочином проти держави».

На думку тижневика даний позов був абсолютно приречений від самого початку. Адже поданий був від імені громадянина Л.І.Дудка, а не від мера міста. Саме завдяки цій колізії мер сподівався добитись накладання арешту на майно та рахунки газети і власника. Це було б неможливо, якби позов було подано від посадової особи. Адже посадова, публічна особа може подати в суд позов на відшкодування моральної шкоди та виграти справу тільки у тому випадку якщо доведе, що відповідач знав, що дані, викладені в публікації, є неправдивими, або ж відповідач мав серйозні сумніви щодо правдивості цієї публікації. Причому доводити все це повинен позивач. Мер міста Дубна розумів це все, саме тому і подав судовий позов від імені приватної особи, мовляв, у статті його зачепили як мера, але страждав він як простий громадянин. Не зважаючи на ці хитрощі, виграти позов меру не вдалось. Хоча можна лише уявити, під яким пресингом довелось працювати судді.

Для тижневика ця ухвала означає повну перемогу над спробою мера вдатись до цензури, над його замахом на демократію в нашому місті, над бажанням закрити рота «інакомислячим» дубенчанам та над спробою перетворити незалежну газету на провладне, безхребетне видання. На щастя, Дубно не Москва, а Україна не Росія, де неугодні владі журналісти незрозумілим чином ідуть з життя. Ми живемо в демократичній країні і зробимо все, щоб так було завжди!

Марина Горук, УПП
Рiвненський регіон
17.04.2008


Немає записів в форумі