Верховний Суд розгрузили, а проблему так і не вирішили

Цим Законом передбачено, що цивільні справи за касаційними скаргами на судові рішення і касаційні скарги, не розглянуті Верховним Судом України до 1 січня 2007 року, в тому числі за якими Верховним Судом витребувано справи, передаються для розгляду і вирішення відповідно до глави 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України до колегії суддів відповідних апеляційних судів, склад яких формується президіями цих судів.
Таким чином, велика кількість справ, які лежать не розглянуті у Верховному Суді України, будуть направлені до апеляційних судів на розгляд у порядку касаційного провадження. І хоча, справи направлені будуть не до тих апеляційних судів, що приймали по них рішення у порядку апеляцій, проте, на мою думку, таким способом вдасться лише тимчасово вирішити проблему, а не повністю позбутися її. За цією логікою, наприклад, десь у 2012 році парламентарі знову внесуть зміни до Закону України „Про судоустрій України” та скинуть на апеляційні суди справи, що назбираються.
В той же час все ж вважаю, що такі зміни (щодо передачі апеляційним судам функції касаційної інстанції) є неправовими, хоч зовні ніби і не порушують якихось правових норм. Так, стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Згаданими змінами ця норма ніби й не порушується. Водночас, виникає питання щодо того, чи мають право судді апеляційних судів розглядати справи в касаційному порядку в розрізі хоча б Закону України „Про статус суддів”. Зокрема, якщо виходити із статті 7 цього Закону, то суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менше п’яти років на посаді судді. Суддею ж апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п’ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді. Тому, на мій погляд як практикуючого юриста, все ж позиція депутатського корпусу, який „просунув” ці зміни, залишається неправовою.
Також, якщо виходити із логіки депутатів, то сьогодні передали одним апеляційним судам на розгляд в касаційному порядку справи, розглянуті іншими апеляційними судами в апеляційній інстанції. З такими темпами завтра можуть передати з апеляційних до місцевих судів справи на розгляд в порядку апеляційної інстанції. Напевно народні обранці думають, що судді з апеляційних судів сидять без діла. Хоча насправді все навпаки. Крім того, виникає питання чи ефективно розглядатимуть одні апеляційні суди справи, які вже пройшли процедуру апеляційного оскарження в інших судах (апеляційних), в порядку касації? Чи не буде упередженості?
Наразі питань більше ніж відповідей. А Закон вже діє. Зокрема, на сьогодні передбачається, що апеляційним судам при здійсненні відповідно до Закону України „Про судоустрій України” функції касаційної інстанції підсудні цивільні справи після їх перегляду в апеляційному порядку, наприклад: апеляційним судом Автономної Республіки Крим – апеляційному суду Запорізької області; апеляційним судом Вінницької області – апеляційному суду Львівської області; апеляційним судом Волинської області – апеляційному суду Закарпатської області; апеляційним судом Дніпропетровської області – апеляційному суду Автономної Республіки Крим; апеляційним судом Донецької області – апеляційному суду міста Києва; апеляційним судом Житомирської області – апеляційному суду Вінницької області; апеляційним судом Закарпатської області – апеляційному суду Івано-Франківської області; апеляційним судом Запорізької області – апеляційному суду Одеської області; апеляційним судом Івано-Франківської області – апеляційному суду Рівненської області; апеляційним судом Київської області – апеляційному суду Дніпропетровської області; апеляційним судом Кіровоградської області – апеляційному суду Миколаївської області; апеляційним судом Луганської області – апеляційному суду Київської області; апеляційним судом Львівської області – апеляційному суду Хмельницької області; апеляційним судом Миколаївської області – апеляційному суду Херсонської області; апеляційним судом Одеської області – апеляційному суду Харківської області; апеляційним судом Полтавської області – апеляційному суду Сумської області; апеляційним судом Рівненської області – апеляційному суду Чернівецької області і так далі…
Насамкінець зазначу, що в Україні вже протягом багатьох років здійснюється судова реформа. Зокрема, в її контексті – було проведено малу судову реформу. Водночас, як і будь-які зміни цей процес повинен мати результат – певне покращення (наприклад, спрощення доступу громадян до судів). В той же час багато нагальних проблем, пов’язаних із судочинством, в Україні так залишаються нерозв’язаними. А причина всьому як і завжди – недостатнє фінансування судової гілки влади, яке здійснюється за „залишковим” принципом.

Микола Глотов, юрист-консультант РОГО КВУ, КВУ м. Рівне
Рiвненський регіон
06.04.2007


Немає записів в форумі