Так вважає голова правління громадської організації „Спілка водіїв” Сергій Овчинніков.
Спричинить цю кризу, на думку пана Овчиннікова, доповнення до частини другої статті 45 Закону України „Про автомобільний транспорт” абзацом п‘ятим. Відповідно до нього в конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування не зможуть брати участь претенденти, які передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів.
„Найбільше ця криза торкнеться мешканців сіл та невеличких містечок, адже мало хто з перевізників захоче ставити на сільські маршрути, де якість доріг є надзвичайно поганою, „крихкі” вітчизняні „Богдани” чи „Еталони”, оскільки постійний ремонт цих ненадійних автобусів буде збитковим для будь-якого підприємця, – вважає Сергій Овчинніков. – Ввозити ж якісні пасажирські автобуси зарубіжного виробництва через високі митні тарифи, збори та податки нині також є невигідним. Тому після запровадження таких змін може скластись ситуація, коли на більшості конкурсів з перевезення пасажирів у сільській місцевості не буде жодного претендента. Адже на сьогодні в Україні близько 80% пасажирського транспорту є переобладнаними з вантажного. Відповідно просто буде нікому перевозити людей.”
На думку заступника голови правління ГО „Спілка водіїв” Валентина Демчука, зазначені зміни до законодавства є яскравим прикладом лобіювання чиїхось вузьких бізнесових інтересів. До останнього часу заборонити переобладнані буси вимагали представники Асоціації перевізників України.
„Такі дії є черговим ударом по малому та середньому бізнесу в державі, а також нехтуванням інтересів простих громадян-пасажирів, – говорить Валентин Демчук. – Народні депутати замість того, щоб хоч якось змінити плачевну ситуацію з якістю доріг у державі, особливо напередодні проведення Євро-2012, займаються прийняттям популістських непотрібних для простих людей рішень.”
Як вважають у „Спілці водіїв”, такі кроки потрібно робити поступово, перш за все невідкладно прийнявши загальнодержавну програму розвитку і вдосконалення автотранспорту. Подібні програми існують у кожній цивілізованій європейській державі. Перевізник на кілька років вперед може бачити вимоги, які йому ставитимуться у майбутньому, і відповідно планувати свій бізнес, не шкодячи ані собі, ані пасажирам, ані інтересам держави.