Зі слів громадянки, 14 січня 2004 року помер її колишній чоловік, батько її сина. Отже, за нотаріальним законодавством з цього числа відкрилася спадщина на житловий будинок, що належав померлому. Син жінки, спадкоємець першої черги за законом, перебуває в місцях позбавлення волі і відповідно через це не зміг особисто з’явитися та подати заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса. Тому матір змушена була їхати на побачення до свого сина, де він особисто написав заяву про прийняття спадщини з дотриманням 6-ти місячного строку на її подання.
Прибувши до місця відкриття спадщини, 22 червня 2004 року жінка рекомендованим листом поштою надіслала до Сарненської державної нотаріальної контори заяву сина про прийняття спадщини, яку було вручено державному нотаріусу 30 червня.
Проте, як з’ясувалося пізніше, сестра спадкодавця, яка за законом належить до спадкоємців другої черги, знаючи про факт перебування свого племінника в місцях позбавлення волі, подала до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Нотаріус, як не дивно, прийняв заяву, і навіть видав їй свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок. Далі сестра спадкодавця, знаючи, що вона незаконно отримала свідоцтво про прийняття спадщини, через РО БТІ оформила будинок на себе і продала його іншій особі.
Громадянка, дізнавшись про такі дії сестри свого колишнього чоловіка як представник свого сина подає позов до Сарненського райсуду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Районний суд у задоволенні позову відмовив за недоведеністю вимог – позивачем не подано судові доказів про те, що спадкоємець протягом 6-ти місяців звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Тобто, суд не прийняв до уваги доказ – поштове повідомлення про вручення державному нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Однак це рішення районного суду згодом було скасоване Апеляційним судом Рівненської області, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Таким чином, згадане вище свідоцтво про право на спадщину було визнано недійсним. Рішення апеляційного суду в подальшому було залишене в силі Верховним Судом України.
Ситуацію коментує юрист РОГО КВУ В’ячеслав Горбенко:
„Звичайно, позитивним є факт відновлення справедливості судами апеляційної і касаційної інстанцій. Однак, на жаль, недотримання вимог законодавства, зокрема Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, державним нотаріусом (щоправда вже колишнім) призвело до порушення права громадянина на успадкування. І допоки колишній посадовець ніякої відповідальності за свої неправомірні дії не поніс.”

P.S. На цей час питання власності житлового будинку залишається не вирішеним.