Проте реальність не така вже й весела. Аби отримати свої зароблені гроші, вчителі вимушені роками судитися, терпіти всі приниження і мордування, які доводиться переживати під час судової тяганини.

У подібної ситуації опинились і вчителі ЗОШ №33, які звернулись до Ленінського райсуду із позовом про виплату компенсації в зв'язку із порушенням терміну виплати заборгованості у порядку, встановленому чинним законодавством. У позовній заяві вчителі спираються на статтю 34 закону України "Про оплату праці", яка зобов'язує компенсувати втрату частини заробітної плати.

А почалася ця історія з того, що три роки, коли 22 вчителя ЗОШ №33 вирішили стягнути заборгованість по зарплатні через суд.

- Посадова заробітна плата вчителя складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, щорічної грошової винагороди за сумлінну працю та допомоги на оздоровлення, що передбачено статтею 57 закону України "Про освіту", - розповіла одна з позивачок.

За її словами, надбавка за вислугу років при наявності стажу педагогічної роботи понад 10 років мала бути щомісячно 20%, а понад 20 років - 30%. Таку надбавку, починаючи з 1997 по 2000 рік, педпрацівники не отримували. Аби отримати свої гроші, в травні 2002 року вони подали судовий позов до Ленінського райсуду. До того, як справа потрапила до обласного апеляційного суду, за позовом вчителів відбулось вісім судових засідань. Неодноразово засідання переносились, відкладались. Врешті решт Ленінський суд виніс рішення, але не на користь позивачів. Звісно, останні не здавались і звернулись до апеляційного суду. Проте і його рішенням позов вчителів задоволено не було. Тоді шукати правду пішли до Верховного суду України, який скасував рішення попередніх інстанцій і передав справу на повторний розгляд у той самий Ленінський райсуд. 22 жовтня 2004 року суддя Ленінського райсуду виніс рішення - стягнути заборгованість з управління освіти. Однак управління освіти з рішенням суду не погодилось і знову подало скаргу до апеляційного суду. Проте цього разу апеляційний суд не задовольнив скаргу управління освіти і залишив рішення Ленінського суду в силі. Тобто справа була вирішена на користь педпрацівників.

Але, як повідомили вчителі, судовий позов вони подали в травні 2002 року, а грошей не отримали й досі. От і довелось подавати до суду позов про стягнення компенсації.

- Ми розуміємо складне становище нашої держави, - говорить позивачка. - Якби нам повернули борги, то ми б ні в якому разі не вимагали цієї компенсації. Ми налаштовані дуже рішуче. Якщо нам не повернуть борги, ми будемо звертатися до Міжнародного суду. Адже згідно із Міжнародною конвенцією людина має право на розумний термін розгляду справи, а нас просто мордують.

До речі, як запевняють вчителі, виплатити їм потрібно лише близько двох тисяч гривень кожному. Однак зволікання триває. От і останнє судове засідання за відсутності судді і відповідача не відбулося.

На жаль, випробування судами витримали не всі, одна з позивачок вже померла.

RIA